43
14. Luhem kráčím.
(M. Lisenko I. 30.)
Лугомъ иду, коня веду, розвивайся луже; сватай мене, козаченьку,
любю тебе дуже; сватай мене, козаченьку, любю тебе дуже.
Ой, хоть сватай, хоть не сватай, хоть такъ присилайся, ой. щобъ слава не пропала, що ты залицявся.
Ой, коли бъ ты, дѣвчинонько, була богатенька, взявъ бы тебе за рученьку, повсôвъ до батенька.
Ой, коли бъ я, козаченьку, була богатенька, наплювала бъ я на тебе й на твого батенька.
Ой, коли бъ я, козаченьку, та й забагатѣла, то я бъ тебе, ледачого, й за харчъ не схотѣла.
Ой, коли бъ ты, дѣвчинонько, тодѣ замôжъ пôшла, якъ у полѣ край дороги яра рута зôйшла.
Ой, коли бъ ты, козаченьку, тодѣ оженився, якъ у млинѣ на каменѣ куколь уродився.
Не журися, дѣвчинонько, руто зелененька, сей покинувъ, другiй буде, ще жъ ты молоденька.
Сей покинувъ, другiй буде, другiй буде кpacшiй, а сей буде у болотѣ надъ чертами старшiй.
Край битоi дорôженьки яра рута зôйшла, молодая дѣвчинонька та вже й замôжъ пôшла.
А у млинѣ на каменѣ кукôль не зôйходить, старый козакъ, якъ собака, по вулицахъ ходить.
Ой, у млинѣ на каменѣ кукôль не вродився — старый козакъ, якъ собака, й доси не женився.