169
Ой хожу, блужу я по улоньцѣ, якъ приблудная овця, та ни до кого менѣ промолвити вѣрненького словця.
А туманъ, туманъ по дорозѣ, а туманъ качається, охъ, и десь мене при лихôй годинѣ увесь рôдъ цурається.
Ой не цурайся мене, родинонько, не цурайся ты мене, а при лихôй та годиноньцѣ пригортайся до мене.
А нема цвѣту найповнѣйшого надъ ту маковичку, та нема жъ роду найвѣрнѣйшого надъ ту матиночку!
А нема цвѣту найсинѣйшого надъ ту ожиноньку, а нема слова найвѣрнѣйшого надъ ту дружиноньку.
А туманъ, туманъ по дорозѣ, туманъ по облозѣ, та нема ни въ кому вѣрнои правды тôлько въ однôмъ Бозѣ.
108. Tu byla, tam byla.
(A. Rubec.)
Jarni hra „perepeločka" (křepelička).
Tu byla, tam byla ta křepelička, tu byla, tam byla pěkná, maličká.
A tu kře-
peličku bolela hlavička,
a tu kře-
peličku bolela očička.
a chtěla by ven vyskočiti.
Original:
Тутъ була, тамъ була перепелочка, тутъ була, тамъ була невеличенька.
А въ перепелочки та голôвка болить, а въ перепелочки то очици болять.
[Тай хочеться тай выскочити.]